• 02.jpg
  • 03.jpg
  • 01.jpg
  • 05.jpg
  • 04.jpg

Пошук по сайту

Лічильник відвідувачів

Історія

ЧУМНЕ МІСТО

Жменька жителів, що залишилися в місті, блуканням серед куп мертвих

Всім нам коли-небудь доводилося чути про страшні епідемії, що лютували за давніх часів. Чума, тиф, холера з періодичною сталістю приводили в спустошення нашу Подолію в ХIII-ХІХ століттях. Найбільш жахаючою з них була епідемія чуми 1770-1771-х років, коли хвороба поширилася не тільки по всьому Поділлю, але й захопила Молдавію, Валахію (Румунію), Галичину, Волинь, Придніпровську Україну, дійшовши до самої Москви. Подробиці про цю епідемію, зокрема, що стосується Кам'янця-Подільського, переповів у своїй праці відомий медик і дослідник місцевої старовини доктор Йосип Ролле:

«Майже всі жителі міста Кам'янця і половина всього Поділля впали жертвою жорстокої чумної епідемії 1770 року В Кам'янці й у сусідніх селах вмерло З0 000 чоловік.

 «Чорна смерть» бродила по вулицях, під її гнітом порвані були всі зв'язки - родинні, духовні, корпоративні

Епідемія спалахнула 8 серпня 1770 року і продовжувалася по 2 лютого 1771 року. У метричних книгах цього часу ми жодного разу не знаходимо запису похорону; обряди водохрещення були досить рідкісні, а останнє одруження внесене було в книгу 2 серпня, потім йде перерва, і тільки 28 січня 1771 року записи продовжуються. Все це говорить про страшне сум'яття! Хто міг — тікав у сусідні ліси і гори Медоборські; на валах старої фортеці бродили солдати місцевого гарнізону з блідими і зляканими обличчями. Серед загального нещастя залізна воля коменданта, старого Вітта, вдержала всіх на місці, але хвороба не пощадила їх; у місті всі крамниці були замкнені, будинки навстіж відчинені, на вулицях розкидані коштовності і предмети розкоші, але ніхто не звертав на них уваги — всіх гнітила думка про близьку смерть. На площах і вулицях люди падали, ніби вражені блискавкою; неприбрані трупи вільно розкладалися і навіть хижі птахи їх не чіпали.

Цвинтарі були переповнені

На початку епідемії можна було помітити ще сліди порядку - сім священиків приймали сповідь у вмираючих, кілька лікарів надавали медичну допомогу, але ні тих, ні інших зараза не пощадила, — вони впали, як герої на бойовищі. Один тільки священик Мартин Радочевський залишився в живих; він вистояв до кінця, відвідуючи з особливою ревністю зачумлених і приносячи їм разом зі словами розради і молитви медикаменти, що вживалися в той час. Церковні дзвони замовкли; служба Божа призупинилася...

Жменька жителів, що залишилися в місті, блуканням серед куп мертвих, напівзогнилих людських тіл, зібралася разом і, з іконою Божої Матері попереду, вийшла в ліс на Довжці. Переказ свідчить, що ніхто з них не вмер...

Церква Кам'янець-Подільський

В гучному і населеному до того місті оселилася гробова тиша — немов прокляття тяжіло над ним. «Чорна смерть» бродила по вулицях, під її гнітом порвані були всі зв'язки - родинні, духовні, корпоративні: хворі, залишені всіма, вмирали на самоті, — страх зарази вбивав найдорожчі, піднесені почуття. Морова язва лютувала по лютий 1771 року.

Налякавшись і залишившись в живих, жителі тільки в березні почали повертатися в місто; але дуже багато хто з них не побачили його більше. Цвинтарі були переповнені, один з них — при вірменській церкві Божій Матері — змушені були закрити».

До вищесказаного додамо, що від епідемії 1770-1771 року постраждали багато міст і сіл Поділля. Тільки в Меджибожі померлих нараховувалося до 6 тисяч чоловік. У Проскурові чума забрала 500 душ і з них 200 дітей.

Сергій Єсюнін (матеріали з книги "Незнане Поділля")

 

"НАШ ГОРОДОК"

© 2011 All right reserved. Інформаційний портал Городоцького району.     Створення сайтів
При передруці матеріалів посилання на сайт є обов'язковим! Відповідальність за достовірність фактів несе автор публікації.

Олександр Герега народний депутат України За конкретні справи АТП Чемерівці