• 001.jpg
  • 005.jpg
  • 003.jpg
  • 004.jpg
  • 002.jpg

Пошук по сайту

Лічильник відвідувачів

Історія

Сергій Миколайович Виноградський і Городок

Портрет В.М.Виноградського роботи художника Я. Мацелюха

Портрет В.М.Виноградського роботи художника Я. Мацелюха

1 вересня в Україні відзначається чергові роковини від дня народження геніального мікробіолога, людини,яка значний період свого життя посвятила нашому місту - Сергію Миколайовичу Виноградському. І саме темі, яку роль відіграв Городок в житті всесвітньо відомого ученого присвячена дана публікація.

Містечко Городок Подільської губернії займало особливе місце в довгому, багатому на історичні події житті Сергія Миколайовича. Його батько, відомий київський банкір Микола Костянтинович Виноградський, практична і ділова людина, для вигідного вкладення і збільшення власних капіталів,купив у 1871 році у збанкрутілої поміщиці, баронеси Н.Ф. Гейсмар з аукціону Городоцький маєток. А прив’язанність С.М. Виноградського до Городка виникла ще в юнацькі роки. Старший науковий співробітник відділу історії Російської Академії наук Савіна Галина Олександрівна, на підставі опрацьованих спогадів С.М. Виноградського "Летопись нашей жизни" у статті "Биография С.Н. Виноградского в контексте истории культуры. Освоенная база архивных источников и пути их дальнейшего поиска" зазначала : " Городок, которому он отдал свои предпочтения, был любим с детства. . . Имение было куплено отцом с аукциона зимой 1871 г. Ранней весной отец выехал туда устраивать дела с модернизацией и запуском старого сахарного завода, и взял с собой сына – подростка, 14-летнего Сережу. Поэтому не будет преувеличением сказать, что любимым местом в России для Виноградского на протяжении почти 45 лет был Городок, - до того самого момента, как он в 1917 г. оказался волей событий в Одессе, а в начале 1920 г. вынужден был эмигрировать за границу в немолодом возрасте 63 лет".
На підтвердження цього висновку варто привести фрагменти спогадів самого С.М. Виноградського. В 1881 році, відразу ж після закінчення Санкт – Петербурзького університету, він схилявся до того, щоб переселитися із столиці Російської імперії в Городок. "Зачем оставаться в неприветливом климате северной столицы, писать диссертации, магистерскую и докторскую, затем читать лекции, когда там, на юге, в Городке так давно хорошо живется! Неужели мне там нельзя устроится для жизни и практической работы. А научную я там буду продолжать в одиночестве, как и в Петербурге, устроив там себе лабораторийку".

Савіна Г.О. Старший науковий співробітник Архіву Російської РАН

Савіна Г.О.
Старший науковий співробітник
Архіву Російської РАН

Але цей задум Виноградському тоді реалізувати не вдалося. Г.А. Савіна у вищенаведеній своїй публікації пише, що причиною цього стали  "Семейные обстоятельства, а именно то, что мать – Наталья Викторовна – вступила после смерти отца (похований на старому городоцькому цвинтарі у 1877 р. – автор) во второй брак с Карлом Владимировичем Фишманом, и они обосновались в Городке как хозяева усадьбы, и не позволили Виноградскому поселиться там".
Дещо пізніше С.М. Виноградський з дружиною хотіли придбати житло в Криму, навіть для цього їздили в Ялту , "но самые привлекательные районы Крыма и Кавказа были им отвергнуты в пользу подольского имения Городок ( Г.О. Савіна "Биография С.Н. Виноградского в контексте истории культуры").
Спочатку Городок стає улюбленим місцем літнього відпочинку Виноградських. Згодом Сергій Миколайович успадковує маєток, а з 1905 року і до вимушеної еміграції подільське містечко стає родинним гніздом, в якому С.М. Виноградському і його сім'ї жилося комфортно і щасливо.
Видатний російський мікробіолог, академік Російської Академії наук Георгій Олександрович Заварзін у книзі « Три життя великого мікробіолога « поділив життєвий шлях та наукову діяльність ученого на три періоди, і роки життя у Городку виділив в окреме (друге) життя під назвою «Сільський господар». Зокрема, Г.О. Заварзін писав : « К самому Городку Сергей Николаевич был с детства привязан, там проводил летние гимназические вакации, там гулял и охотился, там был в гимназические годы и первый роман ». І дійсно, саме в Городку у 1879 році 23 річний С.М. Виноградський прийняв важливе для себе рішення – поєднати свою долю з 19 річною Зінаїдою Олександрівною Тіхоцькою. А це сталося таким чином. Сергій та його брат Олександр познайомилися з Зінаїдою та її братами Євгеном і Іваном Тіхоцькими під час навчання у другій київській гімназії. Дружні відносини між дітьми посприяли зближенню батьків, які з часом переросли у родинні стосунки. Г.А. Заварзін так описує це у своїй книзі : « 1879 г. С.Н. провел сплошь у Тихоцких. Зина поступила на курсы – « видимо для того, чтобы подняться до моего уровня », - замечает Виноградский, в высшей степени успевший внушить уважение к своей личности не только коллегам в уже зрелом возрасте, вооруженный своей репутацией, но и женщинам. Зину пригласили на лето в Городок, и после этого брак был решен ».
Сергій Миколайович та Зінаїда Олександрівна разом прожили довгих і щасливих 60 років, впродовж яких виховали чотирьох доньок : Зінаїду, Тетяну, Катерину та Олену.
Проживаючи у Городку, Сергій Миколайович, проявив себе талановитим сільським господарем. Завдяки йому спадковий маєток перетворюється в сучасне на той час сільськогосподарське підприємство, в якому були побудовані зразкова молочна ферма, кінний завод по розведенню племінних коней, на полях запроваджено польові сівозміни, реставровано старі млини і побудовано нові – всього 9, придбано нову сільськогосподарську техніку. Модернізований цукровий завод виробляв найбільше цукру, в порівнянні з аналогічними підприємствами тодішнього Поділля. Зокрема, 4 червня 1905 року в рапорті чиновника з особових доручень Рафальського Київському, Подільському і Волинському губернатору повідомлялося, що тільки « предположительная сумма заработка, который дает сахарный завод Городка крестьянам равнялась 250000 рублям в год.» Продукція цього підприємства відзначалася високою якістю, за що і була відзначена нагородою Всесвітньої виставки в Парижі у 1889 році.
Особливою гордістю С. М. Виноградського були ліс та фруктовий сад, посаджений ним власноручно на схилах річки Смотрич. Відомий канадський мікробіолог, українець за походженням Євген Рослицький у книзі « Сергій Виноградський – передовий мікробіолог світу » так описує захоплення С.М. Виноградського городоцьким лісом. « для плекання цінних порід дерев він збудував спеціальний розсадник, що доставляв йому досить молодняка для більше двох тисяч гектарів землі. Цією модернізацією він гордився, а ліс полюбив. Під час своїх щоденних прогулянок він уважно продовжував культивувати ліс – назначував дерева, які потрібно було зрубувати, як також місця, де потрібно було насаджувати нові. « День за днем бродил в лесной глуши в полном одиночестве часов по четыре – пять, до усталости. Было чудно, чувствовалось великолепно, тем более, что, наслаждаясь лесом, я вместе его изучал, вырабатывал « лесной глазомер», столь необходимый для всякого лесничего или лесохозяина…», - писав С.М. Виноградський у своїх спогадах».

Колотілова Н.М. Доцент кафедри мікробіології Московського університету  ім. МЛомоносова

Колотілова Н.М.
Доцент кафедри мікробіології 
Московського університету
 ім. М. Ломоносова

Тільки жовтневий переворот 1917 року завадив йому завершити у Городку будівництво електростанції. Взагалі, маєток, як зазначалося у справах Городоцької земельної управи по взяттю на облік маєтків колишніх власників, складався, не рахуючи цукрового заводу, з трьох економій : «Городоцька», «Кошарна» і «Ферма», в яких було споруджено 35 будівель, в тому числі 13 житлових і 22 господарських. В особі С. М. Виноградського Городок отримав розумного, талановитого, працелюбного, відповідального господаря. Але що головне, Сергій Миколайович після довгих років нарешті досягає душевного спокою і щастя, якого не було, коли жив у Петербурзі і працював в Інституті Експериментальної медицини.
Городоччани бережуть память про знаменитого земляка. У вересні 2008 року в день народження С.М. Виноградського у Городку відбулася науково - краєзнавча конференція на тему «Сергій Миколайович Виноградський і Городоччина». У конференції взяли участь відомі учені історики, мікробіологи, краєзнавці : Колотілова Н.М., кандидат біологічних наук, доцент кафедри мікробіології біологічного факультету Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова (Росія), Савіна Г.О., історик – старший науковий співробітник відділу історії РАН Архіву Російської академії наук, (Росія), Мацелюх Б.П., член – кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, завідуючий відділом генетики мікроорганізмів інституту мікробіології вірусології ім. Д.К. Заболотного, Гуменюк М.І., доктор медичних наук, генеральний директор ТОВ «Юрія – Фарм», Комарніцький О.Б., Задорожнюк А.Б., кандидати історичних наук, викладачі Кам’янець – Подільського національного університету, краєзнавці з міст Одеси, Хмельницького,Шостки. Своє вітання учасникам конференції надіслав видатний російський мікробіолог, академік Російської академії наук Заварзін Г.О. Саме тоді, на конференції, у доктора медичних наук, відомого в Україні фармацевта та благодійника Гуменюка М.І. виникла ідея – виготовити та встановити власним коштом у Городку пам’ятник С.М. Виноградському.
Міською радою, для увічнення пам’яті знаменитого мікробіолога, його іменем було названо новозабудовані провулок та цілий мікрорайон індивідуальної житлової забудови (саме в цьому місці колись знаходилася одна із економій маєтку), сквер в центральній частині міста.
Видавництвом «Бедрихів край» (видавець В.І. Куфльовський) випущено в світ декілька книг, присвячені С.М. Виноградському : «Останній поміщик» ( Г.О. Савіна), «Сергій Миколайович Виноградський і Городоччина, збірник матеріалів 2-ї Городоцької науково – краєзнавчої конференції», краєзнавчий збірник «Променистий і щирий мій краю». У районному краєзнавчому музеї відкрито експозицію, приурочену життю і науковій діяльності геніального ученого. На старому міському цвинтарі відреставровано каплицю, в якій похований батько ученого, Микола Костянтинович Виноградський, та могилу Тіхоцької Зінаїди Олександрівни, матері дружини Сергія Миколайовича.

Сім'я С.М. Виноградського

Сім'я С.М.Виноградського з З.А. Ваксманом і його дружиною у БРІ-КОНТ-РОБЕР

25 травня 2012 року у місті Городку відбулася подія, яка привернула увагу провідних наукових мікробіологічних центрів Європи. Тут , у затишному сквері за кошти генерального директора ТОВ "Юрія Фарм" Гуменюка М.І. було встановлено перший у світі пам’ятник геніальному мікробіологу Сергію Миколайовичу Виноградському.
На постаменті пам’ятника написано : «Сергій Виноградський – мікробіолог світу». Такий надпис з достовірною точністю відображає життєвий і науковий шлях цього ученого. Богдан Павлович Мацелюх, член – кореспондент НАН України на завершення свого виступу на 2-й городоцькій науково – краєзнавчій конференції сказав : «Росіяни називають С. Виноградського російським ученим, французи – французьким, а українці – українським. Наука – явище інтернаціональне, але кожен її представник нерозривно пов'язаний з тією землею, де він народився і зростав, яка надавала йому снаги, і пам'ять про яку зігрівала йому серце на далекій чужині. Розумом С. Виноградський належав тим країнам, які надали йому можливість здійснити наукові відкриття – Німеччині, Росії і Франції, але серцем – тільки єдиній матері – Україні, за якою тужив все життя».
Проживаючи у Франції С.М. Виноградський подружився з відомим американським ученим, лауреатом Нобелівської премії (за відкриття стрептоміцину) Зельманом А. Ваксманом, уродженцем Подільської губернії (народився в містечку Нова Прилука Вінницького повіту), який неодноразово бував у Радянському Союзі і на зворотній дорозі обов’язково навідувався до С.М.Виноградського у французькому місті Брі – Комт – Робер. У своїй книзі "С.Н. Виноградский: его жизнь и деятельность. История великого бактериолога". він так згадує про ті зустрічі: « Виноградский, не жалуясь, переносил лишения, и был счастлив, когда Институт Пастера предложил ему возобновить научную работу, хотя продолжал испытывать чувство ностальгии по бескрайним степям и бездонному небу своей земли. « Вы каждый раз привозите з собой свежее дыхание моей Украины, моей родной Украины», - говорил он мне, когда я навещал его, возвращаясь из путешествия в Россию, и в этих словах было так много печали !». Ностальгія за рідними місцями не покидала його до кінця життя. Плодовий сад в Брі-Комт-Робер, третій з ліком посаджений власноруч, він з гіркою іронією називав "ерзац – Городком", а в 1947 році дуже жалів, що вік не дозволяє йому повернутися на Батьківщину.
Через 96 років С.М. Виноградський нарешті повернувся на рідну українську землю, до болю любимий йому Городок.

Міський голова  В.ПОВОРОЗНИК

Поміщицький будинок С.М. Виноградського у Городку

 

Поміщицький будинок С.М. Виноградського у Городку

Збір сільськогосподарського урожаю у Городоцькому маєтку  на початку ХХ століття

Збір сільськогосподарського урожаю у Городоцькому маєтку на початку ХХ століття

Каплиця на старому міському цвинтарі у м. Городку, в якій похований батько  С.М. Виноградського, Микола Костянтинович Виноградський

Каплиця на старому міському цвинтарі у м. Городку, в якій похований батько  С.М. Виноградського, Микола Костянтинович Виноградський

Могила Тіхоцької Олени Володимирівни на старому міському цвинтарі у м. Городок

Могила Тіхоцької Олени Володимирівни на старому міському цвинтарі у м. Городок

Експозиція у Городоцькому районному краєзнавчому  музеї присвячена життю і  науковій діяльності С.М.Виноградського

Експозиція у Городоцькому районному краєзнавчому музеї присвячена життю і науковій діяльності С.М.Виноградського

Книги присвячені С.М.Виноградському

Книги присвячені С.М.Виноградському

"НАШ ГОРОДОК"

© 2011 All right reserved. Інформаційний портал Городоцького району.     Створення сайтів
При передруці матеріалів посилання на сайт є обов'язковим! Відповідальність за достовірність фактів несе автор публікації.

Олександр Герега народний депутат України За конкретні справи АТП Чемерівці