Легенди
Сивий туман стелився над Смотричем. Осіннє розмаїття трав шепотіло стару легенду… Було це давно. Вісім днів і ночей поспіль лив дощ. Кілька десятків наших воїнів переслідувала татарська орда. Сили були нарівні. Настали сутінки. Ні, не вибратись нам звідси, - сказав старий воїн, - ми потрапили у пастку. Навкруги були непрохідні болота, та й Смотрич розлився, як у весняну повінь. Так і поснули знесилені і знекровлені люди. В дозорі стояло троє. Раптом один із них почув чиїсь кроки. “Чужинець” – майнула думка. Розбудили інших. Ні, це якась тварина, - сказав старий досвідчений воїн.

Легенди
Марина була найкращою серед монашок. Навіть в похмурому одязі чарувала вона всіх своєю красою. Вийдуть, бувало, монашки на роботу в поле, і хто не йде, зирається на дівчину. Дивиться на її гнучкий стан, на її біле личко. Однієї ночі козача сотня зупинилась на ночівлю під горою, під стінами старого монастиря. Козакам було наказано заготовити корм для коней. Командував тією сотнею молодий козак Петро високих. Теж ставний, молодий красень.  Якось довелось проїжджати Петрові полем, де працювали монашки. Поглянув козак на Марину — і стрепенулося серце. забилось в грудях, наче спійманий птах. 

Легенди
Було це понад сто років тому, ще за царя. В нашому селі був пан Залевський. Хоча частіше мешкав у Польщі та Англії. А доглядати маєток привіз молодого чеха з дружиною і дворічною донькою. Чех виявився людиною доброю та милосердною: і на лана працював, і людей не зобижав. Швидко вивчив й українську мову.

Був, кажуть, вродливий: чорнявий, ставний. Дружина була йому до пари. Їхньою великою втіхою була Анні — так звали донечку, маленьку красуню.

Легенди
На фоні того, що нам відомо про давньослов’янські фалічні культи як за реальними археологічними знахідками, так і за давніми описами, яскраво виокремлюється Збручанський ідол – камяна статуя, яка датується ІХ століттям. Академік Б. А. Рибаков, вважає, що «всеосяжним» богом для східних слов’ян був Род. За народними віруваннями, Род кидає на землю «груди» (росу, дощ) – тому й народжуються діти. Земля-Мати – то дружина Рода, якій він надає життєдайності. Род – творець Всесвіту, бог Життя, Долі, володар Вирію, опікун Дерева життя.

Збручанський ідол зберігається в Краківському музеї (Польща)

Легенди
Відомий археолог професор Київського університету В. Б. Антонович, який неодноразово бував на Поділлі ї цікавився його історією, археологією і фольклором, у 1892 році в журналі "Киевская старина" під криптонімом "В. А." вміщує матеріал "Подільська легенда про Буняка". У цій легенді розповідається, і про безславну смерть завойовника. Буняк закінчив свої розбійницькі пригоди біля містечка Городка (Грудка) Кам'янецького повіту, де його переміг Кожум'яка Самсон Кирилович. Кожум'яка той настільки був сильний, що якщо, бувало, розсердиться на кого-небудь, то в хвилину гніву в одну мить роздере дванадцять волових шкір.