• 005.jpg
  • 004.jpg
  • 002.jpg
  • 003.jpg
  • 001.jpg

Пошук по сайту

Лічильник відвідувачів

Легенди

Про калину

Про калину

Було це понад сто років тому, ще за царя. В нашому селі був пан Залевський. Хоча частіше мешкав у Польщі та Англії. А доглядати маєток привіз молодого чеха з дружиною і дворічною донькою. Чех виявився людиною доброю та милосердною: і на лана працював, і людей не зобижав. Швидко вивчив й українську мову.

Був, кажуть, вродливий: чорнявий, ставний. Дружина була йому до пари. Їхньою великою втіхою була Анні — так звали донечку, маленьку красуню.

— Чиєсь щастя росте, — казали про, малу чешку люди. Та прийшла в дім біда. Захворіла матінка, невдовзі й померла. А Анні було всього чотири рочки. Плакав-тужив Дмитро: так звали у селі чоловіка), та мусив працювати, дитя доглядати. Про одруження й слухати не хотів.

Йшли роки. Анні підростала, краса і розквітала, і хлопці навіть побоювались такої красуні: куди їм, мужичим синам, до освіченої красуні! Вона знала мови, співала, грала на музичних інструментах. Люди її любили, адже була доброю і працьовитою. Уміла з  дитинства і грядки сапати, за квітами доглядати. І все робила співаючи. Батько не міг натішитись своєю дитиною.

Про калину

Ранньою весною виповнилось Анні шістнадцять літ. На Великдень привали пани у маєток, бал влаштували. І Дмитра з донькою запросили. Приїхав він до міста, купив гарний одяг для себе та донечки. Одягла Анні пишну сукню, золоті прикраси, розпустила чорні кучері — як зірка з неба зійшла…

Дивується батько: «Доню, де таку, красу взяла? Коли ти виросла?

Смієтеся донька, жартує, батька розважає. Як ішли вони весняною вулицею, то розквітлі ружі услід дівчині голівки повертали, а люди дивувались, таку красу бачачи...

У залах маєтку вже почалось гуляння. Сам пан Залевський вийшов їм назустріч. Порухом руки зупинив музик.

— Шановні Мої гості, даруйте, що обірвав танець, дозвольте познайомити вас з дорогими моєму серцю людьми. Бо за те, що маю, я вдячний ось цьому чоловіку, Дмитру Олді, — сказав він, звісно, польською. — А оце,— продовжив, — його єдина донечка. Усі слова зайві, коли поглянеш на таку красу...

Вишиванка

Всі зааплодували. Схвильована Анні присіла в поклоні-подяці. Молоді паничі були вражені і її красою» і її вихованістю.

Звичайно, Анні в той вечір була королевою балу. І закохалась в одного з молодих паничів. Коли ж Залевський повідав, що Анні має ще й великий посаг, вона стала ще бажанішою для свого обранця.

—   Люба, я на святу Трійцю приїду заручитись. Ми одружимося, і я покажу тобі увесь світ! Будемо подорожувати насолоджуватись життям, — обіцяв наречений.

- До Зеленої суботи у дворі Дмитра все сяяло ошатністю. А розливи квітів нагадували яскравий килим. Близько полудня пішов дощ, набігла гроза з блискавицями. Анні ж не сиділось у хаті. Глянула на букет — у ньому не було цвіту калини. Вирішила зірвати гілочку, бо на межі ріс великий калиновий кущ. Наймичка відраджувала дівчину йти у грозу на город, та Анні не послухала. Вирішила зірвати цвіт калини, аби у коси приколоти, бо дуже калину любила. Та й коханому хотіла сподобатись.

Калина

А гроза лютувала. Тільки підійшла Анні до куща, зірвала китичку, другу, як її пронизала блискавиця. Анні не стало. Недовго жив і батько.

А кущ калини і досі росте там, де ріс понад сто років тому. Тепер це господарство Ніни Лозінської. Ніхто не рубає старого куща — то жива пам'ять про Анні та Дмитра. А цю легенду передають із покоління в покоління.

"НАШ ГОРОДОК"

© 2011 All right reserved. Інформаційний портал Городоцького району.     Створення сайтів
При передруці матеріалів посилання на сайт є обов'язковим! Відповідальність за достовірність фактів несе автор публікації.

Олександр Герега народний депутат України За конкретні справи АТП Чемерівці