МОЯ ГОРОДОЧЧИНА

Перлина подільського краю,
Чарівна моя сторона,
Я кращої в світі не знаю,
Ріднішої просто нема.

Поля золотої пшениці —
Найбільше багатство твоє,
І води джерельні в криницях, —
Хіба щось подібне десь є!?

Мене полонила садами,
Ранковою ніжністю фарб,
Своїми дзвінкими піснями
Й людьми, що дорожчі за скарб.

Милуюсь твоїми лугами
І тихими плесами рік,
Весною і літніми днями
Зі мною ти будеш повік.

Про тебе повідаю всюди,
Хай заздрять, що в мене ти є
І вірю — ще кращою будеш,
У щасті — майбутнє твоє.

Віктор Назаркевич

Збірка "Філософія життя". Хмельницький 2002 р.

Місто над Смотричем

Є над Смотричем місто
У каштанах усе, -
Невеличке й барвисте,
Рідне всім й дороге.

Городком називають
Люди здавна його,
Там живуть і кохають,
В нім знаходять добро.

Ранком тихим і свіжим,
Ще туман не спаде,
Його чисте повітря
Ніжно п’янить мене.

На всі груди вдихаю
Я садів аромат, -
Краще міста не знаю, -
То ж вертаю назад.

Його вулиці й сквери,
Гарні парки й сади,
Завжди манять до себе,
Ніби мовлять: «Прийди!»

Не страшать кілометри,
Й часу, вірте, не жаль,
З ним зустрітись, мов вперше,
І забути печаль.

Тут минуло дитинство,
Перша ніжна любов,
У батьківську хатину
Увійти б тихо знов.

Батька й матір обняти,
Посидіть за столом,
Адже є що згадати,
Стільки часу пройшло.

Є над Смотричем місто
У каштанах усе, -
Невеличке й барвисте,
Рідне всім й дороге.

Городком називають
Люди здавна його,
Там живуть і кохають,
В нім знаходять добро.

2013 р.

Віктор Назаркевич