• 05.jpg
  • 01.jpg
  • 04.jpg
  • 02.jpg
  • 03.jpg

Пошук по сайту

Лічильник відвідувачів

Видатні земляки

Ксьондз Владислав Ванагс

Ксьондз Владислав Ванагс - лауреат нагороди "TOTUS" за досягнення у праці духовній та виховній на благо людини.

Ксьондз Владислав Ванагс

З центральної площі м. Городка до костьолу веде провулок імені ксьондза Ванагса. Ним щоденно, в свята і будні, йдуть віруючі, щоб не тільки взяти участь у службі Божій, але й помолитися на могилі ксьондза Владислава Ванагса за його душу, ще раз подякувати за все те святе і добре, що зробила ця неординарна людина — священик, який так близько брав до серця людський біль і страждання, так невтомно працював для духовного відродження нашого краю. І немає таких, хто б обминув цю дорогу могилу, не приніс би живі квіти, не постояв, в щирій молитві схиливши голову. А могила завжди потопає в квітах. Хто ж він, ксьондз Ванагс?

Ксьондз Владислав Ванагс
Народився ксьондз Ванагс 4 квітня 1931 року в далекій Латвії в с. Строди в селянській родині Павла і Луції Ванагсів. Батьки були дуже віруючими, любили своїх трьох синів і старались виховати їх працьовитими і в релігійному дусі. Батько мріяв, щоб хоч один з його синів став священиком. Сім'я тяжко працювала, обробляючи землю.
В 1949-1952 рр. Владислав перебував на службі в радянській армії на території Калінінградської області. Службу закінчив в званні старшого сержанта артилерійських військ. Після демобілізації оселився у м. Єлгава поблизу Риги, збудував дім, теплицю. Сподівався на спокійне розмірене життя, але захворів. Відчув душевний неспокій, якесь розчарування у світському житті. Почав часто відвідувати костьол, сповідатися. Відчув, що його погляди на світ змінюються. Храм Божий став для нього єдиним місцем, де знаходив душевну рівновагу.


В 1967 році почав працювати захристиянином в костьолі св.Франциска в Ризі. Саме тоді він відчув своє покликання — бути священиком. Сан священика він ідеалізував і тому визнавав себе негідним цього звання. Після довгих роздумів і молитов все-таки прийняв тверде рішення —вступити до семінарії. На той час на території СРСР було лише дві католицькі семінарії — у Ковно (Литва) і Ризі (Латвія). Вони перебували під контролем КДБ, і бажаючі вступити в ці навчальні заклади могли роками чекати дозволу від органів державної безпеки. Суворо регламентувалась і кількість семінаристів — на той час їх було не більше 14. Перед вступом до Ризької семінарії Владислав Ванагс змушений був довго пояснювати в КДБ, що сааме змушує його до такого шляху у житті. Пояснення було простим — це воля Божа, яку він повинен виконати. І в 1969 році Владислав розпочав навчання у Ризькій семінарії.
Під час навчання в семінарії Ванагс був прийнятий до Ордену отців маріанів, а 2 серпня 1973 року єпископ Валеріан Зондакс висвятив Владислава Ванагса на ксьондза. Два роки пропрацював в Латвії, а потім архієпископ Вайвадс направив отця Ванагса в Україну до Городка на Поділлі.


В Городоцькій парафії, яка налічувала сотні прихожан, було особливо відчутним устремління влади КДБ знищити сильний релігійний осередок — жорстоке переслідування відчувалось на кожному кроці. Свою першу месу у Городку отець Ванагс відправляв 23 лютого у Попільну суботу. Це був день Радянської Армії. Він згадував: "Інші ксьондзи свою першу месу на повній парафії відправляють у білому орнаті, з хором, органом, а я — у фіолетовому покутному орнаті і з посипанням голів віруючих попелом. Нікого я не знав. Саменький, тільки з Ісусом і Марією, але без дому і костьолу". Костьола не було, була тільки маленька капличка на цвинтарі. Постала необхідність збудувати. Чи легко це було в період тотального переслідування, перешкод, перевірок з боку влади і КДБ? Хоч би такий приклад. Перший Великдень у новій для отця Ванагса парафії. Субота. Молився до 23 години в каплиці. Ввійшов до захристиї, щоб перевірити, чи все готово до ранкової служби. Раптом почув якийсь постріл. Вискочив надвір — аж тут горить каплиця. Люди вибігли з каплиці, але ніхто не пробував гасити вогонь. Зняв з себе сутану, видряпався на дах і став сутаною тушити вогонь. Люди стали подавати пісок і воду. Вогонь загасив, але отримав опіки рук. Люди почали молитися за нього. Так священик здобув серця людей. Були і інші прикрі випадки. Докучав КДБ, схиляв до співпраці. Вистояв.
При будівництві костьолу допомагали віруючі. У багатьох дворах складалися будівельні матеріали для костьолу, але виписані і куплені були на прізвища віруючих. Інакше не можна було. Працювали на будівництві спершу вночі. А коли був отриманий дозвіл, робота пішла веселіше. Характерно, що отець Ванагс не цурався фізичної роботи, працював на пилорамі, допомагав і в інших роботах. І керував, і працював. На все вистачало його віри і енергії.
17 вересня 1988 року відбулося посвячення (консекрація) новозбудованого костьолу в Городку. Сьогодні він є не тільки Храмом Божим, але й окрасою нашого міста. Та на цьому не вичерпалися будівельні плани отця Ванагса. Виникла ідея збудувати приміщення для Вищої Духовної Семінарії. А далі настала черга Будинку Милосердя для убогих осіб похилого віку. Фінансову допомогу і в будівництві, і в утриманні великого костьольного господарства надавали різні організації і особи з Польщі і Заходу. Щоб отримати цю допомогу, отець Ванагс подолав чимало шляхів, побував у багатьох країнах. Велику участь в становленні Городоцького костьолу взяли і парафіяни, здійснюючи пожертви, працюючи, підтримуючи свого ксьондза в усіх його починаннях. Для потреб людей в захристиї булла створена аптека, де можна було безкоштовно отримати ліки всім, хто звертався, незалежно від національності і віросповідання. Ксьондз Ванагс любив людей і турбував-
ся про всіх.
Будівництво храмів продовжувалося. Ще два храми в Городку — на Мархлівці та на Вікторії. Тинна, Солобківці, Лужківці, Жищинці, Мудриголови, Бедриківці, Волочиськ, Сатанів, Андріївка, Сахкамінь, Чемерівці, Нова Ушиця, Бортівка, Клинове... Двадцять нових костьолів і дев'ять реставрованих — стільки святинь на рахунку ксьондза Ванагса, цього невтомного будівничого. А ще 29 помешкань для ксьондзів! І все це протягом 10 років. Здається, для однієї людини це неможливо. Але Бог благословив його на цю нелегку справу.
Для віруючих ксьондз Владислав був незаперечним авторитетом, але багато чого в його діяльності залежало від чиновників, опір яких йому доводилося переборювати. Часто до нього ставились не тільки з неповагою, але й з відвертою зневагою. Його зброєю була молитва. "Мир Вам!" — з такими словами відкривав він двері чиновницьких кабінетів. В його руках завжди були розарій і Євангеліє. Ксьондз Владислав завжди сміливо проповідував слово Боже. Завдяки йому зросла духовна активність Городоцької парафії. Чи думала ця мужня і мудра людина про якісь нагороди? Звичайно, ні. Все, що він робив, робив для справи Божої. Джерелом його мужності була глибока віра і висока духовність. Всі новобудови він віддавав опіці Матері Божої, бо був маріанином. Але нагорода знайшла таки його. 28 березня 2001 року Фундація "Діло Нового Тисячоліття" призначила ксьондзу Владиславу Ванагсу першу нагороду "Тотус" за видатні заслуги в пропаганді культури християнської, праці харитативної і навчально-виховної. Нагороду, яку називають католицьким Нобелем, у вигляді срібної фігурки ангела, диплом і чек на 25 тисяч злотих вручив йому Кардинал Юзеф Глемп, Примас Польщі. Урочиста церемонія відбулась в королівському замку у Варшаві.

Ксьондз Владислав Ванагс нагорода 'TOTUS'
А 11 листопада 2001 року о 23 годині 25 хвилин дзвони парафіяльного костьолу в Городку повідомили про те, що після важкої невиліковної хвороби помер ксьондз Владислав Ванагс, багаторічний настоятель парафії, любимий тисячами віруючих будівничий храмів, милосердна, щедра і славна Людина. Попрощатись з ксьондзом Ванагсом прийшло близько 10 тисяч віруючих. Серед них були особи з різних куточків України, делегації з-за кордону, представники різних конфесій і національностей. В скорботній месі брали участь шість єпископів, десятки священиків. А з надгробного пам'ятника линуть до нас його слова:
"Мир Вам!" Спасибі, Отче, за твоє побажання.

Стаття : І. Шафранської та Д. Чалої м. Городок

Фотографії від Анатолія Полякевича м. Городок

Могила ксьондза Владислава Ванагса. Фото Савченко А.

"НАШ ГОРОДОК"

© 2011 All right reserved. Інформаційний портал Городоцького району.     Створення сайтів
При передруці матеріалів посилання на сайт є обов'язковим! Відповідальність за достовірність фактів несе автор публікації.

Олександр Герега народний депутат України За конкретні справи АТП Чемерівці